Танці
Хула, саса та сіва — тепер зрозуміло
Хула кахіко та ʻауана, сидячий самоанський саса, граційна сіва та ніж вогню: що являє собою кожен танець і як розрізнити їх, сидячи за своїм столом.
Забронюйте луау ↗Швидка відповідь
Хула — це гавайський танець: кагіко — давніший стиль, який виконують під спів і барабани, а ʻауана — новіший, що супроводжується гітарою та ʻукулеле. Решта танців на полінезійському шоу походять з інших островів. Саса — самоанський груповий танець зі швидкими плесканнями, який зазвичай виконують сидячи; сіва — граційний самоанський танець, найвишуканішою формою якого є тауалуга; а сіва афі — самоанський танець з ножами та вогнем. Кожен із них розповідає щось своє, тож кожен вартий уваги.
Хула розповідає історію
Хула — це гавайський танець, що виражає меле, пісню або речитатив. Руки танцюриста несуть основне смислове навантаження: рух може означати дерево, що гойдається на вітрі, хвилю в океані або почуття, як-от ніжність чи тугу. Ноги й стегна спираються на базовий набір кроків із гавайськими назвами. Хулу можна танцювати сидячи або стоячи. На інших островах є споріднені танці — від Таїті до Тонги й Нової Зеландії, — але сама хула належить Гаваям. Спостерігати за руками, а не за стегнами, — найшвидший спосіб зрозуміти, про що говорить хула.
Кахіко: старовинний стиль
Хула кахіко — це танець, який виконували до західного контакту. Його танцюють під спів і традиційні інструменти, серед яких гарбузовий барабан іпу та священний паху, мембрана якого зроблена зі шкіри акули. Багато кахіко було створено на честь бога, богині або вождя, і цей стиль зазвичай суворий, із традиційним костюмом, як-от обгорнута спідниця паʻу. Американські протестантські місіонери, які прибули 1820 року, засудили хулу, а 1830 року королева Каʻахуману заборонила публічні виступи. Мистецтва відродилися за короля Калакауа, який правив з 1874 по 1891 рік і заохочував їх.
ʻAuana: новіший стиль
Хула ʻауана виникла внаслідок зустрічі хули із західною музикою та християнською мораллю у XIX і XX століттях. ʻАуана перекладається як «дрейф». Пісні співають, а не читають наспівно, зазвичай провідним голосом у мажорній тональності, під струни, що легко мандрують: гітару, ʻукулеле, контрабас. Костюми мають більш західний вигляд, часто це сукні для жінок, а темами може бути будь-що: люди, місця, події або просто відчуття. Якщо танець на луау супроводжується солодкою мелодією та квітами у волоссі, він належить до цієї родини.
Саса: ритм Самоа у сидячому танці
Саса — самоанський народний танець, який виконують люди різного віку, зазвичай групами і переважно сидячи, хоча окремі частини можуть вимагати стоячого положення. Слово означає «ударяти», і танець побудований на точних ритмічних оплесках та швидких рухах рук. Кожен жест відображає щось із самоанського життя — від риби, що рухається у воді, до приготування їжі, прибирання чи веслування в каное, — і чим злагодженіше рухаються танцівники, тим сильніший ефект. Саса починається з того, що ведучий вигукує «тулоло», і група схиляє голови. Зверніть увагу на мить, коли весь ряд одночасно змінює напрямок.
Сіва та тауалуга
Сіва Самоа буквально означає «самоанський танець», і його традиційна форма вимагає грації: руки та кисті рухаються тонко й ніжно. Найвідоміша сіва — тауалуга, яку вважають вершиною самоанського виконавства. Її назва походить від останнього етапу будівництва дому, коли закріплюють найвищу крокву, тож вона символізує завершення: часто це грандіозний фінал вечора або останній танець на весіллі. Традиція віддавала її дитині вождя, яка танцювала її, загорнута в тонко тканий килимок, перев'язаний поясом із тапи.
Сіва афі: ніж вогню
Танець із ножем вогню — самоанське мистецтво, яким завершується шоу в Дайтоні. Його корінь — аїлао, де воїн крутив бойову палицю, кидав її й ловив, аби показати свою майстерність, а найперші ножі вогню були мачете, обмотаними з обох кінців рушниками й підпаленими. Танцівник може використовувати один ніж або аж чотири. Світовий чемпіонат із ножа вогню проводиться щороку з 1992 року, у третій тиждень травня, а шоу в Таїті, Тонзі та Фіджі також узяли його на озброєння.
Як розрізнити їх за столом
Три запитання впорядкують більшість того, що ви побачите. Музика читається наспівно під барабани чи співається під струни? Наспів і барабан вказують на хулу кахіко, пісня й ʻукулеле — на ʻауану. Танцівники сидять і плескають у щільному унісоні? Імовірно, це саса. Один танцівник рухається повільно з плавними руками, а інші спостерігають? Подумайте про сіву. А потім світло гасне, ніж спалахує — і сумнівів не залишається. Які танці ви побачите за вечір, вирішують виконавці, тож сприймайте це як ключ до прочитання сцени, а не як програму.
Джерела